У редакційній пошті все більше з'являється повідомлень діючих співробітників СБУ і пенсіонерів про те, що зарплати і пенсії вже давно відстають від реальних цін. Прогодувати сім'ю середньому співробітникові СБУ на зарплату просто неможливо. А йти на скоєння злочинів готові не всі. І тому люди йдуть з «контори». Як правило — кращі. Цікаво, що скаржаться співробітники СБУ в основному на маленькі виплати з бюджету. І чомусь не хочуть бачити, як їх обкрадають їхні власні командири.
Як жартують в силових органах, «генерал — це не звання, генерал — це щастя.» І не тільки тому що зарплата і пенсія генералів на порядок відрізняється від зарплати навіть старшого офіцерського складу. Справа в тому, що генерал може служити в «конторі» практично до смерті. Причому, як правило, ця «служба» потрібна зовсім не країні, а тільки самому генералові. Доходить до абсурду. СБУ, як структура закрита, за роки незалежності примудрилася наплодити купу дуже дивних, абсолютно даремних, але вельми добре оплачуваних посад. Іноді створених під конкретну людину, якої не хочуть просто попросити піти на пенсію. Наприклад, існує «консультант Голови СБУ за посадою заступника Голови СБУ». Тобто, людина виконує вельми туманні обов'язки «консультанта», отримуючи при цьому цілком конкретну зарплату заступника Голови СБУ. І таких «мертвих душ» в СБУ наплодилося вельми і вельми багато. І, фактично, ці, даруйте, дармоїди в генеральських лампасах просто напросто «з'їдають» фонд заробітної плати. В результаті — діючі опера отримують менше вантажника в київському магазині. Мало того, при виході на пенсію, більшість генералів прагнуть оформити собі інвалідність. Що нескладно, враховуючи корумпованість військово-медичного управління СБУ. В результаті генерал не тільки отримує підвищену пенсію, але й отримує вельми солідну вихідну допомогу. Іноді — до мільйона гривень! А генералів скоро в СБУ буде більше, ніж майорів. Чи варто після цього дивуватися з того, що фонду заробітної плати не вистачає на гідне забезпечення діючих співробітників?
Ще ганебніше те, що маючи «неслабкі» зарплати, «конторські» генерали при першій нагоді прагнуть «розвести» СБУ хоч на сотню гривень. В особистих цілях. Що називається корупцією. Особливо ганебно, коли цим займається керівник Управління внутрішньої безпеки СБУ, який, вірогідно, повинен запобігати і припиняти подібні корупційні дії. Про свіжий приклад таких корупційних дій керівника УВБ Павленка написав наш читач:
«Ви сміятиметеся, але я знову про Ягуаровича. Ні, ну має рацію таки наш Президент, коли говорить про необхідність боротьби з корупцією. Це стосується й генерала Павленка, який першим повинен боротися з корупцією в СБУ.
Він так і робить:) Ось наприклад, початок квітня. Узяв генерал і поїхав у місто Харків у службове відрядження. Напевно, подумав я, з перевіркою місцевого підрозділу. Або очолювати могутню операцію впіймання місцевих корупціонерів — співробітників СБУ.
Але ні. Поїхав Павленко до Харкова щоб привітати свою дочку з днем народження. Ні, нічого поганого в цьому не немає. Навпаки вельми зворушливо і по батьківські ніжно. Тільки незрозуміло інше. Чому наш «борець» з корупцією вирішує свої проблеми за державний рахунок. Невже з його звитяжною війною з контрабандою і торгівлею наркотиками в Одесі, у нього нема трохи гроші, щоб купити квиток до Харкова? Не вірю!
В усій цій історії мене радує інше. Під час поїздки до Харкова Павленко вирішив ще й інше своє сімейне питання. (От вже сім'янин так сім'янин). А питання це полягає в тому, що працевлаштував він у харківську внутрішню безпеку свого рідного зятя на прізвище Авдєєв. Тепер внутрішня безпека буде їхньою сімейною справою (або бізнесом:). Вже не знаю, що Павленко пояснював Налівайченку про перевід Авдєєва, про те як воно узгоджується з підлеглістю і так далі. Але здається мені чомусь, що після цього призначення на нову висоту підніметься боротьба з наркотиками і контрабандою в Харкові.
Все правильно, Павленко роботу управління паралізував, ніхто рішення, зокрема по корупції прийняти не в змозі, документи лежать місяцями, реальних результатів по внутрішній безпеці за весь період правління Павленка взагалі немає. Зате на цьому фоні самі Павленко і його домочадці працевлаштовані капітально. Чи йому засмучуватися про роботу?
В цілому хотів би побажати Павленку подальших успіхів в розсовуванні своїх людей на керівних посадах управління (хоча їх відверто шкода — не зовсім зрозуміла їхня перспектива, а скільки ненависті на собі доводиться випробовувати), боротьбі з корупцією, контрабандою, торгівлі наркотиками, і сімейного будівництва. Загалом всього, що відповідає його посаді. Хотів би, але не буду. Дуже вже підло і бридко все це виглядає.»
Адже дійсно — підло. Може варто іноді влаштовувати «конторським» генералам екскурсії у будинки своїх офіцерів? Щоб вони подивилися, в яких жебрацьких умовах живуть їхні підлеглі? А заодно пояснювати, що винна в цьому не стільки наша небагата держава, скільки непомірні апетити і відсутність елементарної совісті в «лампасников»? І що в армії, що у в'язниці подібні дії споконвіку називалися «щурятництвом» і нещадно каралися?
(далі буде)
Станіслав Речинський, «ОРД»
Наша кнопка
версія для друку
