Вареники-Вареники!

Сидить москаль на прилавку,
Прищурює очі…
Так і знати: москалина
Вареників хоче.
Хоче бідний вареників,
То й ніщо питати!
Та тільки їх по-нашому
Не вміє назвати.
«Хазяюшка, галубушка! -
Став він говорити. -
Сварі-ка мнє вот ентаво!..»
«Та чого зварити?..»
«Да ентаво… как, бішь, єво
У вас называют?..
Вот, что, знаєшь… бєрут тєсто,
Сиром накладают…»
«Та бог його святий знає,
Що вам, служба, гоже!..
Тісто сиром накладають…
То галушки, може?..»
«Нє галушки, нє галушки,
Я галушки знаю…
Сварі-ка мнє, галубушка…
Всьо, бішь, забиваю…
Уж с глаз долой, так с памяті!..
Вот ентакой бєс-то!..
Да знаєшь лі, ентак сир-то,
А на сирє тєсто!..»
«Та бог його святий знає
І добрії люди!..
Сир у тісті?.. Хіба, може,
Чи не пиріг буде?»
«Да не пірог, галубушка…
Екая досада!..
Да знаєшь лі, туда масла
Да смєтани надо!..»
А вона-то добре знає,
Чого москаль хоче…
Та чекає барабана,
Заким затуркоче.
Як почула барабана…
Слава тобі, боже!
Та й говорить москалеві:
«Вареників, може?..»
Аж підскочив москалина…
Та ніколи ждати.
«Варєнікі-варєнікі!»
Та й пішов із хати.

С. Руданський