Біля хати бандерівець спокійно та повільно ріже пилкою москаля. Сусід питає: «Миколо! В тебе що, пістоля немає?» Той відповідає: «Чому немає, є… але сьогодні маю час і натхнення …»
Застряг хлопець у ліфті, натискає кнопку виклику диспетчера.
Чує:
— Якщо ви бажаете розмовляти українською мовою, натисніть 1,
єслі ви хотітє разговарівать на русском, нажмітє 2.
Поміркував та натиснув 2, чує:
— Ну що, москалику, застряг?
Іде чота упівців. Чують: Щось в кущах шарудить.
Вони туди, а там хтось сидить.
— Ти що робиш?
— Я грібочкі сабіраю.
— А ти що, їх тут садив?
— Що Ви побажаєте нашому другу з Москви? — Темну теплу ніч тобі, широку білу постіль і одну маленьку голодну блоху.
У магазин заходить чоловік та й питає: — Товаріщ, у вас єсть лєзвія для брітви? — Ні, нема. Покупець пішов, касирка здивовано запитує продавця: — А чому ти йому сказав, що нема? Вони ж ось. — Він мене «товаріщєм» обізвав. Хай серпом бриється.
— Діду ! — Що! — Чули, москалі у космос полетіли! — Що всі? — Та ні, тільки один! — То чого ж ти тоді кричиш?.
— Здароу Мiхась, мы чулi, што сынку твой Пятрусь з Расеi прыехау. Калi ж ён да нашай Марусi зойдзе? — Не зойдзе — Чаму? Маруся наша цудоуна дзяучына, цi ты не бачыу? — Я яго забiу. Прыходзе до мяне, бацьку роднага. Я яму гарэлкi, а той мне кажа «Здравствуйтє, папа»
В Чехословаччині вирішили утворити Міністерство морського флоту. У Москві страшенно здивувалися. — Навіщо воно вам? У вас же немає моря! — Ну й що? -здивувалися чехи. — У вас же є Міністерство культури.
Криївка партизанів. Старшина, перекладач і полонений «стрибок». — Cпитай москаля, де розташована їхня частина. — Руководитель спрашивает вас, где расположена ваша часть. — Я не скажу! — Москаль відповів, що не скаже. — То скажи, що зараз ми його катуватимемо. — Руководитель говорит, что сейчас вас будут пытать. — Я все равно не скажу! — Москаль каже, що все одно мовчатиме. — То клич хлопців із жаровенькою й цвяшками. […] — А что это они внесли? — Это жаровня. Сечас в ней раскалят гвозди и загонят их вам под ногти. — Нет, нет! Скажите вашему начальнику, что я все расскажу! — Що там москаль белькоче? — Каже, що москалі тортур не бояться.
Київ. Берег Дніпра. Потопаючий репетує: — Помогите, помогите!!! На березі стоїть дядько з вусами і говорить потопаючому: — Краще б ти, синку, вчився плавати, аніж отої псячої мови.
В далекі-далекі часи у Львові в трамвай заходить крупний українець і питає: — Котра година? Негр, який сидів поруч встав і ввічливо каже: — Пiв на другу. Дід йому : — Ciдай синку, я й так бачу що ти не москаль!
Українці в Іспанії: — Кориду бачив? — Бачив. Бугай кацапа затоптав. — Які ж кацапи в Іспанії? — А який недоумок, крім кацапа, попре на бугая з червоним прапором?
— Вуйку Стефане, вуйку Стефане! Що то ви робите?! Навіщо ви берізку рубаєте? Така струнка, молоденька, так око зеленими листочками милувала, а ви її геть! — Ой, сусіде, й не кажіть, в самого серце кров'ю обливається, але мушу те зробити — прийдуть москалі, побачать берізку і скажуть: «Вот ісконно русскій пєйзаж!»
Чим відрізняються росіянин і собака на Украіні? Другий розуміє українську і російську…
Син каже до батька: — Тату! Чорт лізе у хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль!!!
Великий князь Константин (брат царя, автор романса «Отвори потихоньку калитку»), сам военный, на воинских учениях обращается с вопросом: Что означает герб Российского государства — двухглавый орел? Один генерал ответил, что одна голова смотрит на запад, другая на восток… Следующий сказал, что это означает двоевластие… Руку тянет солдат. — Фамилия? — Солдат Петров! — Ну, скажи солдат Петров, что означает герб Российского государства — двухглавый орел? Солдат (рука под козырек): — Урод, Ваше Благородие
Питаються у кацапа — Иван, скажи, ну почему бы тебе не посадить картошку, морковку, помидоры там всякие? Огород-то вон какой! — Так не растет… — А вот посмотри через дорогу: и в огороде всего полно, и забор стоит, а не на земле валяется, как у тебя… — Ну, так это — у хохла!
Кажуть, що світова політика не вкладається у рамки простої математики: тут Велика Восьмьорка може складатись з Великої Сємьоркі та Великої Шестьоркі.
— А как же ано празиваєтся? — Ат, — каже бабка, — жери мовчки собі! Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді: — Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!
Стоїть бойко на полонині, посміхається. Гріє лагідне сонце. Зеленіє трава. Цвірінчать пташинки. Літають метелики. Поряд проходить турист, перевішаний рюкзаками. — Добридень, пане. Гарна сьогодні днина, чи не так? — каже бойко. — Там хорошо, где нас нет! — І де ж вас, вражих синів, немає? — зітхає бойко.
Далі буде…
Час публікації: 12 квітень 2008 г., 19:22
Постійна адреса статті на сайті KAVKAZCENTER.com: http://www.kavkazcenter.com/ukr/content/2008/04/12/4090.shtml
© Copyright 2001-2008 KavkazCenter.com