Біля хати бандерівець спокійно та повільно ріже пилкою москаля.
Сусід питає: «Миколо! В тебе що, пістоля немає?»
Той відповідає: «Чому немає, є… але сьогодні маю час і натхнення …»
Застряг хлопець у ліфті, натискає кнопку виклику диспетчера.
Чує:
— Якщо ви бажаете розмовляти українською мовою, натисніть 1,
єслі ви хотітє разговарівать на русском, нажмітє 2.
Поміркував та натиснув 2, чує:
— Ну що, москалику, застряг?
Іде чота упівців. Чують: Щось в кущах шарудить.
Вони туди, а там хтось сидить.
— Ти що робиш?
— Я грібочкі сабіраю.
— А ти що, їх тут садив?
— Що Ви побажаєте нашому другу з Москви?
— Темну теплу ніч тобі, широку білу постіль і одну маленьку голодну блоху.
У магазин заходить чоловік та й питає:
— Товаріщ, у вас єсть лєзвія для брітви?
— Ні, нема.
Покупець пішов, касирка здивовано запитує продавця:
— А чому ти йому сказав, що нема? Вони ж ось.
— Він мене «товаріщєм» обізвав. Хай серпом бриється.
— Діду !
— Що!
— Чули, москалі у космос полетіли!
— Що всі?
— Та ні, тільки один!
— То чого ж ти тоді кричиш?.
— Здароу Мiхась, мы чулi, што сынку твой Пятрусь з Расеi прыехау. Калi ж ён да нашай Марусi зойдзе?
— Не зойдзе
— Чаму? Маруся наша цудоуна дзяучына, цi ты не бачыу?
— Я яго забiу. Прыходзе до мяне, бацьку роднага. Я яму гарэлкi, а той мне кажа «Здравствуйтє, папа»
В Чехословаччині вирішили утворити Міністерство морського флоту. У Москві страшенно здивувалися.
— Навіщо воно вам? У вас же немає моря!
— Ну й що? -здивувалися чехи. — У вас же є Міністерство культури.
Криївка партизанів. Старшина, перекладач і полонений «стрибок».
— Cпитай москаля, де розташована їхня частина.
— Руководитель спрашивает вас, где расположена ваша часть.
— Я не скажу!
— Москаль відповів, що не скаже.
— То скажи, що зараз ми його катуватимемо.
— Руководитель говорит, что сейчас вас будут пытать.
— Я все равно не скажу!
— Москаль каже, що все одно мовчатиме.
— То клич хлопців із жаровенькою й цвяшками.
[…]
— А что это они внесли?
— Это жаровня. Сечас в ней раскалят гвозди и загонят их вам под ногти.
— Нет, нет! Скажите вашему начальнику, что я все расскажу!
— Що там москаль белькоче?
— Каже, що москалі тортур не бояться.
Київ. Берег Дніпра. Потопаючий репетує:
— Помогите, помогите!!!
На березі стоїть дядько з вусами і говорить потопаючому:
— Краще б ти, синку, вчився плавати, аніж отої псячої мови.
В далекі-далекі часи у Львові в трамвай заходить крупний українець і питає:
— Котра година?
Негр, який сидів поруч встав і ввічливо каже:
— Пiв на другу.
Дід йому :
— Ciдай синку, я й так бачу що ти не москаль!
Українці в Іспанії:
— Кориду бачив?
— Бачив. Бугай кацапа затоптав.
— Які ж кацапи в Іспанії?
— А який недоумок, крім кацапа, попре на бугая з червоним прапором?
— Вуйку Стефане, вуйку Стефане! Що то ви робите?! Навіщо ви берізку
рубаєте? Така струнка, молоденька, так око зеленими листочками
милувала, а ви її геть!
— Ой, сусіде, й не кажіть, в самого серце кров'ю обливається,
але мушу те зробити — прийдуть москалі, побачать берізку і скажуть:
«Вот ісконно русскій пєйзаж!»
Чим відрізняються росіянин і собака на Украіні?
Другий розуміє українську і російську…
Син каже до батька:
— Тату! Чорт лізе у хату!!!
— Не біда, синку, аби не москаль!!!
Великий князь Константин (брат царя, автор романса «Отвори потихоньку калитку»),
сам военный, на воинских учениях обращается с вопросом:
Что означает герб Российского государства — двухглавый орел?
Один генерал ответил, что одна голова смотрит на запад, другая на восток…
Следующий сказал, что это означает двоевластие… Руку тянет солдат.
— Фамилия?
— Солдат Петров!
— Ну, скажи солдат Петров, что означает герб Российского государства -
двухглавый орел?
Солдат (рука под козырек):
— Урод, Ваше Благородие
Питаються у кацапа
— Иван, скажи, ну почему бы тебе не посадить картошку, морковку, помидоры там всякие?
Огород-то вон какой!
— Так не растет…
— А вот посмотри через дорогу: и в огороде всего полно, и забор стоит,
а не на земле валяется, как у тебя…
— Ну, так это — у хохла!
Кажуть, що світова політика не вкладається у рамки простої математики: тут
Велика Восьмьорка може складатись з Великої Сємьоркі та Великої Шестьоркі.
— А как же ано празиваєтся?
— Ат, — каже бабка, — жери мовчки собі!
Попоїла москалина, аж пальчики облизала, а тоді:
— Хараши, бабка, тваі жеримовчки, жаль толька, што малавата!
Стоїть бойко на полонині, посміхається. Гріє лагідне сонце. Зеленіє трава. Цвірінчать пташинки. Літають метелики.
Поряд проходить турист, перевішаний рюкзаками.
— Добридень, пане. Гарна сьогодні днина, чи не так? — каже бойко.
— Там хорошо, где нас нет!
— І де ж вас, вражих синів, немає? — зітхає бойко.
Далі буде…
Наша кнопка
версія для друку
