«Хто одержує «коврижки» за рахунок росіян… Хто залишив росіян без цукру і сірників… Ті, хто пройшов науку у західних фахівців»… Мені було соромно таке слухати…
Мій батько вчора добряче «приклався» до російського телеканалу, включивши телевізор на повну потужність. Я мусила зануритися в російську передвиборну агітацію, і зрозуміла, чому партія «Єдина Росія» приречена на успіх у росіян. Я б сама за проголосувала за «Єдину Росію» з Путіним, якби жила в Росії. У них немає вибору. Може, він є у користувачів Інтернету, яким доступні опозиційні сайти, але у простого смертного росіянина — немає. Протягом півгодини я слухала спочатку виступ російського Президента, потім Лужкова, а потім дивилася сюжет журналіста, в якому він аналізував перші трійки виборчих списків Російської Федерації.
Почну з виступу Володимира Володимировича Путіна на форумі своїх прихильників в Лужниках.
Ну, по-перше, раз і назавжди знімаю свої претензії до Віктора Януковича, який читає свої промови з прозорого суфлера. Якщо російський, здавалося, поліглот-ефесбешник двадцятихвилинну доповідь читає з папірця, заздалегідь не потренувавшись, іноді ламаючи речення, жодного разу від доповіді не відірвавшись, щоб зазирнути у віддані очі прихильників, то нашому Віктору Федоровичеві його суфлер можна від щирого серця пробачити.
По-друге, у нас теж є партії, чия демократичність викликає запитання. Але навіть у нас немає обстановки такого якнайповнішого єднання, такої відданості лідерові. Вже не кажу про те, що особисто бачила, як на зустрічі до Януковича приходив народ з помаранчевими прапорцями. А тут тільки свої. Обличчя молоді були розфарбовані символікою російського прапора, а очі невідривно вп`ялись у президента.
По-третє, панове ми не знаємо, що таке адмінресурс. Забудьте це слово. У найгірші недемократичні часи у нас були дрібні штучки. А в Росії… Страшно уявити, що там коїться в регіонах. Але воно і зрозуміло, адже, за словами Володимира Володимировича: «Вирішальне значення виборів 2 грудня цього року до Державної Думи для майбутнього країни є абсолютно очевидним. Щоб оновлення пройшло правильним чином, успішно, пішло на користь країні, а майбутній парламент і президент могли б ефективно, у співпраці одне з одним, діяти на благо всіх громадян країни, нам потрібна тільки перемога…»
Президент Російської Федерації сказав, що «дав згоду очолити список «Єдиної Росії» і зробив це абсолютно свідомо, допомагаючи, таким чином формуванню авторитетної і дієздатної законодавчої влади. Ми не маємо права допустити, щоб Державна дума перетворилася на збіговисько популістів, паралізоване корупцією і демагогією… І саме тому партія «Єдина Росія» за підтримки своїх прихильників — вас — повинна здобути в Державній думі більшість. Вперше за останні роки у Росії з`явився шанс стати по-справжньому успішною країною», — сказав президент, який закінчує свій другий термін.
Спіч Володимира Володимировича був побудований за всіма законами жанру. Він перелічив політичні й економічні успіхи. Серед перших «зміцнення суверенітету і відновлення цілісності Росії», серед других те, що «протягом десяти років Росія здатна увійти до п`ятірки провідних найбільших економік світу». Першу мажорну частину доповіді російські ЗМІ улесливо назвали сенсаційною. У другій Президент сказав все, що думає про зовнішніх і внутрішніх ворогів Росії.
«Ті, хто протистоять нам, не хочуть здійснення нашого плану. Тому що в них зовсім інші завдання і інші види на Росію: їм потрібна слабка, хвора держава, їм потрібне дезорганізоване і дезорієнтоване суспільство, щоб за його спиною порати свої справи, щоб одержувати «коврижки» за наш з вами рахунок, — розповідав ВВ стадіонові. — І є ще всередині країни ті, хто шакалить іще біля іноземних посольств, біля іноземних представництв дипломатичних. Розраховує на підтримку іноземних фондів і урядів, а не на підтримку свого власного народу».
Путін не став уточнювати, хто ці злі генії, які хочуть слабкої Росії, як і не став уточнювати, яким же саме чином вони живитимуться за рахунок російського народу.
Мабуть, він у чомусь має рацію: кожна держава не проти поживитися чимось за рахунок іншого, якщо йдеться про її національний інтерес. Але я в цій промові почула абсолютно очевидне розпалювання антизахідних настроїв. Президент великої країни забивав в голови шістнадцати-двадцятирічних нелюбов до країн, в яких ті ніколи не були і невідомо, чи побувають взагалі. Враховуючи, що Росія успішно відновлює свої «цілісність і суверенітет».
Кінцевою частиною свого спічу президент передавав «вітання» опозиції. «Влада припускається помилок в своїй роботі, можна і треба критикувати владу за це, — дозволив пан Путін. — Але при цьому викликають подив політичні спекуляції на цих труднощах. І з боку кого? З боку тих, хто протягом 10-річ керував Росією, а в наприкінці 80-х років залишив людей без елементарних послуг і товарів — без цукру, без м`яса, без солі, без сірників. І своєю політикою, безумовно, підготував розпад Радянського Союзу. Це ті, хто роками не виплачував дитячу допомогу, пенсії, зарплати, хто в найважчий період терористичної інтервенції проти Росії зрадницьки закликав нас до переговорів, а по суті — до змови з терористами, з тими, хто вбивав наших дітей і жінок. І не потрібні ілюзії, шановні друзі — всі ці люди не зійшли з політичної сцени, їх імена ви знайдете серед кандидатів і спонсорів деяких партій. Вони хочуть повернутися у владу і поступово реставрувати олігархічний режим. Вони підучилися трохи у західних фахівців, потренувалися на сусідніх республіках, тепер тут провокації влаштовуватимуть. Думаю, що ні в кого немає сумніву, ці пани можуть тільки одне, якщо повернуться до влади: обкрадуть знову мільйони людей, наб`ють собі кишені, але зроблять це з притаманним їм зазвичай блиском і цинізмом».
Їй-богу, здавалося, Путін виступає перед дурнями. Ніхто навіть не усміхнувся, слухаючи ці страшилки, хоча мені було соромно за росіян — таке слухати.
Отакий колективний історичний портрет внутрішніх ворогів Росії намалював російський вождь. Єдине, що незрозуміло, хто з реформаторів підготував розпад Союзу? Як вони «тренувалися на сусідніх республіках»?
В одному йому потрібно віддати належне: серед своїх досягнень президент Росії жодного разу не назвав розвиток демократії. У доповіді лідера Росії жодного разу не прозвучало слова «Європа». Вона була присутня тільки в контексті «іноземних посольств, біля яких шакалять» внутрішні недруги Росії.
Далі я подивилася виступ мера Москви Юрія Лужкова. Знаєте, як він назвав форум прихильників «Єдиної Росії»? «Люди прийшли сказати Путіну: залишся. Вони продемонстрували душевну і усвідомлену необхідність підтримки його реформ.»
В Україні публічно так вихилятися соромно. У мене складається враження, що у нас навіть таку фразу, як «я — людина президента» політики вимовляють дещо ніяково.
Третій сюжет — матеріал тележурналіста з аналізом перших трійок списків — остаточно розшифрував, хто ж ці міфічні реваншисти. Про представників різних партій журналіст говорив буквально по кільа слів, вибираючи родзинки біографії. Але коли мова дійшла до Нємцова, він розійшовся. «Ушанував» Бориса Юхимовича, «корупціонера і махінатора» по всіх статтях.
Після того, як вечірній перегляд закінчився, я полегшено зітхнула. Нам не обов`язково хотіти до Європи, ми вже в Європі. За способом думки, за можливістю висловитися, по можливості вибирати — в тому числі й політиків. Але мені, носієві і продуктові російської культури, неабияк боляче усвідомлювати те, як серйозно ми віддаляємося одне від одного. І процес цей незворотній і неминучий, тому що підігріває його російська влада.
Маша Міщенко
Джерело: УНІАН
Наша кнопка
версія для друку
